Свидетельства. Это сладкое слово "СВОБОДА".

Свидетельства. Это сладкое слово "СВОБОДА".

ЦЕ СОЛОДКЕ СЛОВО „СВОБОДА”.
„Рідне місто моє” № 3 (42) лютий 2004 року.
...У середині недалеких 90-х років на Теремках-2 мешкав шістнадцятилітній Сергій Чуприна. Здобував середню освіту, захоплювався пригодницькими фільмами ...І, мабуть, у нього все було б гapaзд, якби не знайомство з африканськими студентами з гуртожитку на Ломоносова, які розповсюджували наркотики. Та не лише Сергій - чимало столичних школярів та студентів, спокушених хибними захопленнями, кинулися на ту вулицю й почали "нюхати", а потім і колотися.
Розмовляючи з Cepгiєм намагалися насамперед зрозуміти: як піддаються наркотичному дурману?
- Передусім приваблювало те, що наркотик можна було дістати безперешкодно. Продавці конкурували між собою, тож казали хлопцям: "Купуватимеш у мене постійно - матимеш пільги”. Це нагадувало якусь цікаву гру. Негри підбурювали: "План - не наркотик. Це - легше за цигарки, ніякого потягу". Але то була нахабна брехня. Вже після кількох разів вживання конопель - сміливішаєш, почиваєш вірити, що справді нічого страшного не відбувається, ні на що не скаржишся, навпаки - так приємно, весело. Отже, можна продовжувати. Згодом бажається чогось більшого. Починаєш розмірковувати так: "Понюхаю героїну. Це ж не укол. Або в коноплі засиплю..” Ось так і потрапляєш у залежність. Виникає палке бажання вколотися: це і діє довше, і "кайфу" більше. Одночасно з’являється потреба в грошах: то в матері з гаманця витягнеш, то в батька э кишені...
Побутує думка, 6уцімто наркомани не п''ють. Але це неправда. Наркомани здатні водночас випити, вколотися й покурити план. Дія наркотику при цьому подвоюється. А це призводить до передозування, що може спричинити смерть. Інколи в реанімації відкачують. Взагалі, в наркомана почуття самооцінки цілком відсутнє. Часто не розуміє, хто він і звідки... Є тільки одна мета: дістати гроші й уколотися. У цей момент він не боїться ні в''язниці, ні смерті.
Якщо в наркомана ломка - ні розмовляти, ні їсти, ні спати він фізично не спроможний. Щоб уночі заснути - наркоманові треба звернутися до торгівця наркотиками. Ha cьoгoдні, приміром, куб "ширки" коштує 20-30 гривень. Тобто наркоману потрібно близько 200 гривень на день. Де брати ці гроші? А де хочеш, там і береш... Я стверджую, що наркоманія - це страшне лихо. Це як невидима війна, в ході якої гинуть люди.
- Повернемося до Вашого випадку... Скільки минуло часу від nepшoї спроби наркотику до появи наркозалежності?
- He минуло й місяця, як почав колотися. Мені здавалося: я ж такий сильний, у мене така сила волі, хто завгодно може стати наркоманом, тільки не я! А вийшло, помилявся. Грабував, лазячи no квартирах, машинах. Одинадцять класів закінчив э довідкою. Атестат - купив...
- Спостерігаючи Ваш стан, чи намагалися батьки якось Вам допомогти?
- Для батьків це був страшенний удар. Вони в мене з освітою. He п''ють, не
палять. Ніколи не очікували, що в нашій родині може трапитися таке гope. Водили мене no лікарях, але я виходив э лікарського кабінету і казав: "Мамо, тату, дайте мені оті гроші, що ви маєте намір "викинути" на лікування. Краще я піду вколюся, оскільки виходу для себе не бачу. Мої друзі багато разів лягали до клінік, лікарень і що? Серед моїх знайомих я не зустрічав жодного, врятованого медициною, наркомана.
- Якось мама в газеті прочитала запрошення до Червонозоряного реабілітаційного центру. До тoгo часу наркотик з’їв мене настільки, що я лежав у ліжку та гнив. Голова вже нічого не тямила. Рідною мовою ледь лепетав. Читати розучився. Мене привели, а точніше, принесли до центру, оскільки, ходити самостійно вже не міг. Поклали на стільці. І тут один служитель мені сказав: "В ім''я Ісуса Христа - ти більше не наркоман". Ці слова запали мені в серце. А після тoгo, як пройшов лікування в спеціалізованому стаціонарі в Євпаторії, відчув справжнє піднесення. Досі багато хто дивується, як за такий короткий проміжок часу я став вільною людиною. Почав засинати вночі. Куди й поділася та ломка, якої наркомани страхаються найбільше. Усе це дало підстави втямити: немає сенсу надалі колотися. Крім тoгo, з’явилося відчуття великої вдячності. І я вирішив присвятити боротьбі э наркоманією та алкоголізмом усе своє життя! До речі, психологи стверджують: ніхто не може допомогти наркоману так, як ті, хто caм пройшов через таке. Я став їздити місіонером no різних містах, надавати допомогу наркозалежним. Їх порятунок бачив на власні очі. Яка це радість!
Сергій Чуприна, знайомий нашим читачам з попередніх публікацій, вже чотири роки займається наркоманами, токсикоманами та алкоголіками.
- Cepгій, як ти думаєш, скільки приблизно наркоманів на масиві Теремки2?
- Як мінімум, тисяча... За моїми власними спостереженнями у школах, де я систематично проводжу антинаркотичну профілактику, з десяти старшокласників – половина мабуть, вже пробували коноплю, двоє - голку...
Po6оту проводимо не тільки з наркозалежними, а й з їхніми родинами, - продовжує Сергій - Часто батьки бачать, як діти страждають, і дають їм гроші. Буває, підліток просить: "Дай мені хоч на горілку, бо в мене – ломка. Вип’ю й мені стане легше" і батьки дають на горілку та цигарки. Отже, дуже важливо консультувати батьків, як їм поводитися з дітьми - наркоманами.
Спілкування, звичайно, відбувається цілком анонімно. Ніхто нікого не заносить у якісь списки, не ставить на облік, не переадресовує до міліції.
Під час нашої розмови до Сергія Чуприни завітали його друзі - однодумці, всі - колишні наркомани та алкоголіки. У кожного - своя історія.
Олександр Евтухов, 28 років:
- Ha мою думку, алкоголізм, тютюнопаління та наркозалежність - це стан, який людина отримує від диявола, віддаючи йому взамін не тільки гроші, а й своє здоров’я, душу та саме життя. Ще зовсім недавно мене теж використовував диявол. Я здійснював злочини, крадіжки, вживав алкоголь та наркотики, займався блудом та розпустою. Міг обманювати так, що люди говорити правду так не вміють... Моє життя змінилося, коли я присвятив себе Богу. Дехто вважає, що наркотична залежність діє тільки у фізичній та психологічній сфері. Насправді, є ще й сфера духовна. І якщо лікарі можуть надати допомогу фізично (зняти ломку),а психологи - психологічно; відродитися духовно людина може тільки тоді, коли звернеться до Бога.
Сам я народився в Генічеську, на півдні України, де росте багато конопель. З чотирнадцяти років курив їх через кожні дві-три години щодня. Потім коловся впродовж чотирьох років. Коли втямив, що стоїть перед вибором: жити чи вмерти, - почав звертатися до наркологів, знахарів - безрезультатно. Якось почув, що існує церква, яка позбавляє наркотичної залежності. Прийшов, покаявся, почав слухати слово Боже, а також свідчення тих, кого Бог звільнив від цієї біди. До речі, я був першим реабілітантом Сергія Чуприни, який багато спілкувався зі мною, відкрив мені очі. І ось вже три з половиною pоки не колюся, не палю, не п’ю навіть пива. Ті, хто знав мене раніше, кажуть: "Сашко, ми тебе не впізнаємо".
Едуард Голуб, 30 років:
- Бути наркоманом здавалося модним та "крутим". He обійшла ця хвиля й мене. Дуже хотілося бути "на висоті". Ледве закінчив школу, отримав професію водія. Але, завдяки наркотикам, став злодієм. Маю три судимості. Загальний стаж вживання наркотиків – тринадцять років. Якось дізнався, що мій сусід відвідує Біблейську школу. Він, слава Господу, й витяг мене з цього виру. Дивно, але з першого дня я кинув палити, хоча палив майже з першого класу. Ніякої ломки теж не відчував. Тепер я сам знаю, як надавати допомогу не тільки нарко та алкозалежним, а тім, хто перебуває в депресії, хто втратив сенс життя, не може дати собі ради.
Олексій Хлестун, 29 років:
- Мені дуже поталанило: я став першим реабілітантом нового центру на Теремківській, 9. Вживав наркотики, кілька разів лікувався в клініках. Hiщо не допомагало, поки не покаявся та не прийняв Бога в своє серце. He вважаю своє відродження результатом сили волі. Скільки моїх наркозалежних друзів та знайомих з великою силою волі вже давно повмирали. Недавно, при здаванні планових аналізів, лікар сказав: "Ви - поодинокий випадок, адже за статистикою - зі ста наркоманів тільки 3-4% виліковується медикаментозно". Але справа не в медикаментах, а в духовності. До Києва я приїхав з Олександрії спеціально для того, щоб звільнитися від усіх своїх негараздів. А бруду в моєму житті 6уло чимало. Перебуваючи за кордоном на „заробітках”, займався жіночою та чоловічою проституцією. Нас спеціально підгодовували наркотиками, щоб ми постійно перебували в "активній" формі.
"Жовторотиків” хочу попередити: звикання до наркотику відбувається стовідсотково з першого ж разу. Але той стан, в якому я перебуваю зараз - набагато кращий, ніж стан наркотичного сп’яніння!
Ігор Архаров, 40 років:
- Я не наркоман - алкоголік з двадцятирічним стажем. Почав з пива. Згодом перейшов до міцних напоїв. Через те втратив престижну роботу у сфері бізнесу. Розпалася також й перша сім''я. Збагнувши свій стан, куди тільки He звертався: до "діда", до "бабки", до екстрасенсів. Кілька разів кодувався за методом Довженка.
Але вистачало тільки на півроку. Одного разу в офісі єврейської месіанської громади, розташованого біля мого дому, святкували Новий рік. Ми з дочкою пішли гуляти і випадково потрапили на свято. Довідавшись про мою ситуацію, служителі протягнули руку допомоги і буквально витягали мене з алкогольного пекла. Припинив вживати сnиpтнe, кинув палити. Звільнятися від усіх поганих звичок раджу водночас. Моє найпалкіше бажання - на власному прикладі розповідати людям, що це за лихо -- алкоголь і як його позбутися.
...3 тoгo часу, як ми припинили вживати наркотики, кажуть хлопці, жодна людина не сказала, що ми - божевільні. Навпаки, ми тепер - нормальні. He сектанти, не фанатики, не загіпнотизовані, не зомбованні, а вільні люди, перед котрими відкрилася доля. Наше минуле, на жаль, дуже зіпсоване. Але в нас є тепер теперішнє та майбутнє. Ми почали своє життя спочатку й хочемо допомогти й іншим це зробити.
Леся ТУРОВСЬКА, Сергій САРАНА.